Тема: "Максим Рильський. Основні відомості про поета. Уміння митця бачити красу рідної природи та створювати красу засобами поетичної мови. "Дощ"
1. Передивись презентацію "М. РИЛЬСЬКИЙ. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОЕТА, ЙОГО ВМІННЯ БАЧИТИ КРАСУ РІДНОЇ ПРИРОДИ І СТВОРЮВАТИ КРАСУ ЗАСОБАМИ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ".
2. Прослухай прочитання вірша.
3. Передивись презентацію "М.Рильський "Дощ" та виконай завдання.
4. Прочитай виразно вірш за відеопоказом.
4. Вивчи напам'ять вірш "Дощ"
М.Рильський
"Дощ"
Тема: "Урок позакласного читання. Є. Гуцало "Сім'я дикої качки"
1.Прочитати оповідання Є. Гуцала "Сім'я дикої качки" або прослухати її.
2. Переглянути презентацію.
3. Виконати домашнє завдання презентації.
Є.Гуцало "Сім'я дикої качки"
Тема: Контрольний твір на тему "Співчуття і милосердя - шлях до перемоги добра"
Тема: "Є. ГУЦАЛО «ЛОСЬ». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ. ВЕЛИКИЙ СВІТ ПРИРОДИ, МІСЦЕ В НЬОМУ ЛЮДИНИ"
1. Переглянути презентацію, виконати завдання (усно).
2. Виконати письмово завдання №11 та №1 підручника стор.211.
Тема: "Євген Гуцало. Оповідання "Лось"
Завдання
1. Познайомитись з постаттю Євгена Гуцала: перечитати матеріал підручника стор.203, переглянути презентацію.
2.Переглянути буктрейлер на оповідання "Лось".
3. Прочитати оповідання Є.Гуцала "Лось" стор. 203-210.
4.Ознайомитися з теорією літератури "Оповідання" стор.210. В зошит виписати визначення "оповідання" і вивчити його.
5. Виконайте завдання "Тест. Є.Гуцало "Лось"
Тест №1
Тест №2
Тема "Павло Тичина. Життя та творчість. "Не бував ти у наших краях", "Гаї шумлять,..., "Блакить мою душу обвіяла". Ліричний герой."
Опрацювати матеріали підручника стор.199-202
Виписати в зошит визначення "ліричний герой".
Вивчити напам'ять вірш "Гаї шумлять..."
Прочитайте повідомлення
— Народився Павло Тичина в сім’ї сільського дяка й регента Григорія
Тимофійовича Тичини. Мати — Марія Василівна, — також із родини
священнослужителів, народила тринадцятеро дітей, з яких живими залишилися
дев’ятеро — чотири брати і п’ятеро сестер. Павло Григорович був сьомою
дитиною. Хлопчик ріс дуже допитливим, змалку тягнувся до книг, до
малювання. Від матері, яка прекрасно співала, наслідував абсолютний слух і
гарний тембр голосу, змалечку співав у шкільному хорі. Першим навчальним
закладом була бурса в Чернігові, де Тичина співав у хорі Єлецького монастиря,
а потім у Троїцькому хорі. Після закінчення бурси 1907 р. він вступає до
духовної семінарії, яку закінчує 1913 р.
Тичина не став ані художником, ані музикантом, хоча певний час у Чернігові
керував семінарським хором, а пізніше, мешкаючи в Києві, — кількома хорами.
У колі близьких грав на бандурі, на роялі. По закінченні семінарії П. Тичина
вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту, але
невдовзі змушений був залишити навчання через нестатки і повернутися до
Чернігова, де почав працювати роз’їзним інструктором і обліковцем-статистом
Чернігівського губернського земства. Він багато їздив по селах Чернігівщини,
якийсь час жив в українського поета В. І. Самійленка, котрий підштовхнув його
до вивчення мов і перекладацтва.
1913 року друкуються перші оповідання П. Тичини («Спокуса», «Богослов’я»,
«На ріках вавилонських») із монастирського життя, але проза не була його
покликанням. Вже 1914–1917 рр. він пише і публікує вірші «Гаї шумлять — я
слухаю», «Розкажи, розкажи мені, поле…», «Душе моя — послухай!», «Десь на
дні мого серця…», «Молодий я, молодий…» та ін., які привертають увагу всієї
мистецької еліти України.
Після смерті матері 5 жовтня 1915 р. П. Тичина приїжджає до Києва, де працює
помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського, завідує відділом
хроніки газети «Нова рада», друкує вірші.
У цей же час з’являється цикл «Панахидні співи», який вперше був
опублікований в Одесі лише 1993 року. Присвячено цю збірку першому
коханню Тичини до Поліни Коновал, котра не відповіла поету взаємністю.
Вершиною лірики раннього Тичини є вірш 1915 року «О, панно Інно, панно
Інно…», присвячений її сестрі й опублікований у другому виданні «Сонячних
кларнетів» 1920 р. Інна Коновал померла від туберкульозу 1920 р., доля Поліни
склалася щасливо. Павло Григорович протягом багатьох років підтримував
дружбу з нею та її сім’єю.
Збірка «Сонячні кларнети», опублікована 1918 р., стала новим словом в
українській літературі. Після її появи про поета заговорили як про видатного
митця. Схвальні відгуки з’явилися на батьківщині і за її межами. Вірші
напрочуд музичні, пройняті теплою інтонацією, ніжними акордами, у них
оспівувались українська природа, любов, устремління в майбутнє, світлі
почуття перепліталися з тривогою: «Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух…»,
«Арфами, арфами…», «Гаї шумлять — я слухаю…», а поруч — «Одчиняйте
двері…», трагічна «Скорбна мати». Трепетний, тривожний Тичина переймався
минулим України, страждав її майбутнім. Вже в цій збірці він постав
визначним майстром слова. Першими, хто відгукнувся на «Сонячні кларнети»,
були критики, визнані знавці літератури і мистецтва А. Ніковський та Ю.
Меженко.
1920 р. виходить друге видання «Сонячних кларнетів», новий збірник «Плуг»
— талановитий, яскравий, але вже дещо іншого змісту. Сьогодення владно
входило у життя поета, котрий у ті буремні роки почувається «двісті разів
розп’ятим», але живе з вірою в майбутнє України; у віршах того часу Тичина
славив величезний плуг, мільйони мускулястих рук, а в душі його жили ідеали
краси, правди і добра. Тими самими думками, болем за Україну сповнена збірка
«Замість сонетів і октав», яка вийшла того таки 1920 року.
У вересні-листопаді 1920 р. П. Тичина бере участь у подорожі Мандрівної
капели під керівництвом Кирила Стеценка Правобережною Україною як
літописець, у результаті чого була написана книга «Подорож із капелою К. Г.
Стеценка» (опублікована посмертно 1971 р.).
У доробку Павла Тичини починають з’являтися вірші, позбавлені поетичності,
образності, ліризму. Тичина, поза тим, був і залишався Поетом. У важкі для
країни роки він відгукується на всі животрепетні проблеми часу. На початку
війни 1941 року П. Тичина разом із дружиною Лідією Петрівною та її матір’ю
виїжджає в евакуацію в м. Уфу, де активно виступає з віршами. 1944 р., одразу
після повернення з евакуації, його призначають наркомом освіти. На цій посаді
Тичина працював до 1948 року і багато зробив для відновлення шкіл і вузів,
зруйнованих у роки війни, а також взагалі для збереження україномовних шкіл
в Україні. У 1961–1963 рр. вийшло шеститомне видання творів П. Тичини, а
1964 р. — останній прижиттєвий збірник «Срібної ночі». 1962 р. йому було
присуджено першу Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 р., похований у Києві на
центральній алеї Байкового кладовища.
Творча спадщина П. Тичини
Тема більшості ранніх творів П. Тичини — ліричний герой і природа. «Природа
для поета, щось незмірно більше, ніж простий фон подій, які він змальовує, ніж
звичайний пейзаж: до неї, наче до близького друга, він іде з своїми радощами і
сумом, в осягненні її гармонійних законів він знаходить духовне визволення.
Серед лугів і гаїв, спостерігаючи, як «женуть вітри, мов буйні тури», як «тополі
арфи гнуть», — він, за його власним визнанням, ставив у душу світлий парус,
«бо в мене в серці сум».
Перегляньте презнтації та відео
Тема: Художній етюд про природу
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
Тема уроку: художній етюд про природу
Дайте відповіді на запитання
1. За допомогою чого досягають краси мовлення художніх
творів?
2. А як ще називають опис природи?
Теоретичний матеріал
Етюд — це невеликий за формою і змістом твір у художньому
стилі на основі безпосередніх вражень і спостережень за картинами
природи. Його характерні особливості: коротка форма, опис
вражень від природи з висловленням власних почуттів, образність
мови, переважно відсутність сюжету. Етюд може бути написаний
як прозовою, так і віршованою мовою. Як жанр трапляється в
музиці, живописі, графіці, літературі.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Дослідження «Відшукай красу»
Відшукайте в уривках етюдів епітети, порівняння, метафори,
поясніть їх.
Текст 1
Небо синє, ніби синє море. Малесенькі хмарки, мов зграя
лебедів, пливли над землею. На землі цвіла весна красна. За вікном
був садок саме в білому цвіту. А на квітах блищала роса, як
діаманти. У вікно війнуло духом весни, духом того життя,
молодого й свіжого. Я притулив до лоба листки й квітки яблуні,
почув, що весняне життя проникає в мене, ллється в серце, мов
пісня, мов поезія (І. Нечуй-Левицький).
Текст 2
Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють
від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У
густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у
тихих плесах довгі віти, і вдень, і вночі не втихають закохані
соловейки. Пишні левади пропахли медовим ароматом (М.
Яценко).
Текст 3
Розтанув сніг. Гаї привітні
Шумлять над маревом ланів.
І пелюстки свої блакитні
Під сонцем пролісок розкрив.
В. Сосюра
Підберіть художні засоби до слова «весна».
— епітети (наприклад, весела).
— порівняння (наприклад, як пісня)
— метафори (наприклад, кличе до роботи)
Творче завдання. Написати 5 речень для участі в конкурсі на
краще речення про весну.
ДОДАТОК
Зразки творів-етюдів
Сонце сміялось! Воно було таке чудове, веселе, що осліпляло
своєю усмішкою всю природу. Перші промені пестили землю,
давали їй силу і наснагу. І раптом все навкруги стало таке гарне.
Все раділо новому дню. Все вітало сонце, весну. Як я люблю
зустрічати весняний світанок! Саме тоді по-справжньому я люблю
землю, відчуваю її красу.
ТАНОК ОСІННЬОГО ЛИСТЯ
Осінь — чарівна пора. Вона, наче талановита художниця,
розмалювала кущі, дерева, квіти. Молодий клен стоїть, ніби князь в
золотій киреї.
Рухи осені граціозні. Ось вона йде по землі, блукає в лісі,
обтрушуючи дерева та кущі. Листя схоже на яскравих метеликів.
Осінній листопад додає замріяного настрою. Дерева скидають
листя поступово. Воно кружляє, в'ється, пурхає і падає на землю. А
під час сильного вітру політ осіннього листя схожий на танок.
Зайдеш осінньої пори в ліс і чуєш шарудіння листя під ногами,
крики відлітаючих птахів, гілкопад та шум осіннього дощу.
Сумна музика осінньої пори нагадує прощальну пісню. Цей
спів схожий на колискову, під звуки якої засинає природа.
2. Переглянуть презентацію за посиланням, виконати завдання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий